З якого віку слід звертатися до проктолога?

Зміст

Проктолог — це лікар, який займається діагностикою та лікуванням захворювань прямої кишки, анального каналу та навколишніх тканин. Багато людей відкладають візит до цього спеціаліста через сором або страх, проте своєчасна консультація проктолога в Києві допомагає виявити проблеми на ранній стадії та уникнути ускладнень.

Питання, з якого віку слід звертатися до проктолога, є актуальним, адже проктологічні захворювання, зокрема геморой, анальні тріщини, поліпи, можуть виникати не лише в літньому віці. Все більше молодих людей віком 25–35 років звертаються до лікаря зі скаргами на дискомфорт у ділянці заднього проходу, кровотечі чи біль. Причинами можуть бути сидячий спосіб життя, незбалансоване харчування, стреси, хронічні закрепи або надмірні фізичні навантаження.

Однак рекомендовано проходити профілактичні огляди у проктолога з 40 років, навіть за відсутності скарг. У цьому віці зростає ризик розвитку колоректального раку, поліпів і хронічних запальних процесів. Особливо це важливо для людей зі спадковою схильністю до онкологічних захворювань або тих, хто має захворювання шлунково-кишкового тракту.

Які симптоми потребують консультації з лікарем-проктологом?

Звернутися до проктолога слід у разі появи таких симптомів:

  • біль, свербіж або печіння в ділянці анального отвору;
  • кров у калі або на туалетному папері;
  • відчуття стороннього тіла або набряклості;
  • виділення зі слизом чи гноєм;
  • часті закрепи або діарея;
  • зміна форми калу.

Методи діагностики в проктології

У проктології для діагностики захворювань прямої кишки, анального каналу та періанальної області застосовується комплекс методів.

Основними є:

  1. Анамнез та фізикальне обстеження. Збір скарг, історії хвороби та візуальний огляд періанальної області.
  2. Пальцеве ректальне дослідження. Оцінка стану стінок прямої кишки, наявності новоутворень, тонусу сфінктера.
  3. Аноскопія. Огляд слизової оболонки анального каналу за допомогою спеціального інструменту – аноскопа.
  4. Ректороманоскопія (сигмоскопія). Ендоскопічне дослідження прямої та сигмоподібної кишки до глибини 20-30 см.
  5. Колоноскопія. Повне ендоскопічне дослідження товстої кишки.
  6. Ультразвукове дослідження (УЗД). Трансректальне УЗД використовується для оцінки стану стінок прямої кишки, сфінктерів, виявлення абсцесів та нориць.
  7. Іригоскопія. Рентгенологічне дослідження товстої кишки з використанням контрастної речовини.
  8. Лабораторні дослідження. Загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз калу (в тому числі на приховану кров, яйця глистів), бактеріологічне дослідження.
  9. Біопсія з наступним гістологічним дослідженням. Забір зразків тканини для визначення характеру патологічного процесу.

Вибір конкретних методів діагностики залежить від скарг пацієнта, результатів первинного огляду та передбачуваного діагнозу.

Своєчасна консультація проктолога — це не лише запорука ефективного лікування, а й спосіб уникнути складних оперативних втручань у майбутньому. Сучасна проктологія пропонує щадні методи діагностики та лікування, тому не варто зволікати. Піклуйтесь про своє здоров’я — профілактика завжди краща за лікування.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *