Українська мова багата на різноманітні літературні та мовні прийоми, серед яких особливе місце займає уособлення. Цей літературний прийом відображається в текстах різних жанрів, надаючи можливість предметам, ідеям та явищам набути людських властивостей та характеристик. У цій статті ми розглянемо даний літературний прийом, його сутність та роль у творчості, щоб краще зрозуміти його значення та вплив на мову та літературу.
Що таке уособлення
Уособлення, також відоме як персоніфікація, – це літературний прийом, який полягає в наділенні нелюдських істот, предметів або явищ людськими якостями, такими як емоції, думки, мова або дії.
Автори використовують уособлення у своїх творах з різних причин, але головними з них є:
- Уособлення може зробити оповідь емоційнішою, наділяючи нелюдські сутності, предмети або явища людськими емоціями та почуттями. Це робить їх більш близькими та зрозумілими для читача, викликаючи у нього співпереживання та емоційну реакцію.
- Уособлення може зробити оповідь образнішою, створюючи яскраві та візуально-привабливі образи. Це робить текст більш цікавим та захоплюючим для читача.
- Уособлення може додати глибини сенсу твору, розкриваючи складні ідеї та почуття. Це робить текст більш багатим та багатогранним, змушуючи читача задуматися над його глибинним змістом.
Види уособлення
Існує декілька видів уособлення:
- Пряме уособлення: Нелюдська сутність прямо називається людиною або має людські якості. Пряме уособлення часто використовується для створення яскравих та образних описів, а також для підкреслення певних характеристик нелюдської сутності.
- Непряме уособлення: Людські якості приписуються нелюдській сутності без прямого називання її людиною. Непряме уособлення часто використовується для створення більш тонких та натяківних образів, а також для того, щоб змусити читача замислитися над зв’язком між людиною та природою.
- Анаморфізм: Нелюдська сутність зображується як тварина з людськими якостями. Анаморфізм часто використовується в казках, байках та інших творах для дітей, а також для створення сатиричних або гумористичних образів.
- Антропоморфізм: Тварина зображується як людина. Антропоморфізм часто використовується в казках, баснях та інших творах для дітей, а також для створення більш емоційних та близьких до читача образів тварин.
Вибір типу уособлення залежить від мети автора та контексту твору.
Приклади уособлення
Ми навели декілька прикладів уособлення для кращого розуміння даного визначення:
Література (поезія, проза, драма)
Поезія:
- “Вітер виє звірюкою” (Т. Шевченко) – вітер уособлюється як звірь, що підкреслює його силу та лютість.
- “Море шумить, мов звірь лютий” (Леся Українка) – море уособлюється як звірь, що робить його більш емоційним та лякаючим.
- “Сніг іде, іде, іде…” (П. Воробйов) – сніг уособлюється як жива істота, що підкреслює його неминучість та красу.
Проза:
- “Дерево похилило гілки, мовби вітаючи нас” (М. Коцюбинський) – дереву приписується людська дія – вітати, що робить його більш близьким до читача.
- “Зірки шепочуть про далекі світи” (О. Гончар) – зіркам приписується людська дія – шепотіти, що підкреслює їх таємничість та красу.
- “Сонце посміхається нам з неба” (В. Нестайко) – сонцю приписується людська емоція – посмішка, що робить його більш дружелюбним та привітним.
Драма:
- “Ніч темна опустилася на землю” (Леся Українка) – ніч уособлюється як жива істота, що підкреслює її темряву та таємничість.
- “Вітер стукає у вікно” (І. Карпенко-Карий) – вітру приписується людська дія – стукати, що робить його більш помітним та лякаючим.
Міфологія та фольклор
- Грецька міфологія: Боги та богині часто уособлювали природні явища та людські емоції. Наприклад, Зевс – бог грому, Посейдон – бог моря, Афродіта – богиня кохання.
- Слов’янська міфологія: Лісовик – дух лісу, Водяник – дух води, Домовик – дух будинку.
- Казки: Говорячі тварини, такі як вовк, лисиця та ведмідь, часто уособлюють людські якості, такі як хитрість, жадібність та доброту.
Повсякденна мова
- “Час летить” – час уособлюється як птах, що підкреслює його швидкоплинність.
- “Сонце пече” – сонцю приписується людська дія – пекти, що підкреслює його спеку.
- “Вітер шепоче” – вітру приписується людська дія – шепотіти, що робить його більш помітним.
Аналіз використання уособлення
У кожному з вищезазначених прикладів уособлення використовується для того, щоб зробити оповідь більш емоційною, образною та глибокою:
- В літературі уособлення використовується для створення яскравих образів, підкреслення певних характеристик нелюдських сутностей, додавання глибини сенсу та посилення емоційного впливу твору.
- В міфології та фольклорі уособлення допомагає людям пояснити природні явища та людські емоції, роблячи їх більш зрозумілими та близькими.
- В повсякденній мові уособлення робить нашу мову більш живою та образною, допомагаючи нам краще описати навколишній світ.
Уособлення є потужним літературним та художнім прийомом, який використовується вже багато століть. Воно допомагає письменникам, митцям та звичайним людям робити мову більш виразною, образною та емоційною. Завдяки уособленню ми можемо краще зрозуміти світ навколо нас та глибше співпереживати йому.
