Мир – це найдорожче, що може мати кожен народ, адже тільки в тиші та спокої розквітає щасливе життя. Дитячі вірші про мир в Україні допомагають малечі зрозуміти, як важливо берегти добро, дружбу та єдність. Через вірші про мир діти вчаться мріяти про світ без війни, сповнений радості та тепла. Особливе значення має вірш до Дня миру, адже він нагадує, що справжня сила – у взаєморозумінні та любові до Батьківщини. Нехай ці гарні слова про мир звучать голосно, адже кожен вірш про мир в Україні – це ще один крок до світлого майбутнього без страху і болю.
Вірш про мир до сліз
Мир – це найдорожчий скарб, який має берегти кожен із нас. У цих рядках – щирі почуття, біль і надія, що зворушують до глибини душі.
Недавно ми гулять ходили
У парк до братської могили.
На всю алею тополину
Там пам’ятник стоїть: солдат
Тримає на руках дитину
І фронтовий свій автомат.
В могилі сплять бійці-герої,
Що віддали життя за те,
Щоб не було війни нової,
Не згасло сонце золоте!
Щоб не окоп чорнів на ниві —
Хліба цвіли, мов килими,
І щоб веселі та щасливі
У дитсадок ходили ми!
Щоб виростали ким захочем:
Хто — трактористом на полях,
Хто — будівельником робочим,
Хто — прокладе на Місяць шлях!..
Поклали на могильні плити
Свої букетики малі…
Ми хочемо без воєн жити!
Хай буде мир на всій землі!
(І. Нехода)
Спи, моє миле малятко!
Нічка надходить уже.
Знай, на кордоні твій татко
Спокій тобі береже.
Ти ось лежиш у постелі,
В хаті добро і тепло.
Татко в вушанці, в шинелі,—
Снігом кордон замело.
Та і в мороз, і в негоду
Всі вартові на посту,
Мир бережуть для народу,
Землю твою золоту:
Щоб у дитячім садочку
Дітям у радощах жить.
Час уже спати, синочку.
Татко твій сон сторожить!
(М. Познанська)
А знаєте, війна колись закінчиться
І з часом відбудуються міста,
Але ніколи більше не повернуться
Всі ті, кого забрали небеса,
Їх вже немає, безліч їх загинуло,
Але за що? Чому така ціна?
Вони на небі мабуть, поруч з ангелами,
Їм там спокійніше, бо на землі війна,
Це все так боляче, що серце розривається,
Де правда і в чиїх руках життя?
Чому війна лише простих людей торкається?
А для політиків здається просто гра…
Знову до неба я з молитвою звертаюся,
Благаю Боже, спокою пошли,
Щоб моя рідна серцю Україна
Не знала більше пострілів війни,
А знаєте, війна колись закінчиться
І тільки спогади залишаться в серцях,
Благаю Боже, збережи мою країну,
Молюсь до Тебе, збережи усім життя…
(М. Скочиліс)
Цвіте калина коло хати…
Навкруг квітує вся земля…
Це – Україна, моя мати,
До мене словом промовля:
«Поглянь навколо, моя доню,
Який прекрасний рідний край!
Склади в молитві ти долоні,
У Бога доленьки прохай.»
Створив Господь мою Країну,
Нам для життя подарував.
До Бога я думками лину,
Прошу, щоб щастя він їй дав.
«Хай буде мир для України!» –
Всі просять: доньки і сини.
Молитви наші Богу линуть,
Щоб більше не було війни.
Хай квітне наша Україна,
Буяє золотом ланів!
До Бога пісня наша лине…
Йому присвячений той спів.
(Н. Карпова)
А в небі синява така — безмежна!
А в світі — сонце, літечко, тепло!
Годує діток пташка обережна
І хоче, щоб дитя її росло.
І хоче на крило його підняти,
І показати пташеняті світ.
А мати хоче сина пригортати,
Він молодий, йому так мало літ,
Та син її за рідний край воює,
Щоб жити мирно в селах і містах.
А на солдата ворог скрізь чатує,
Стріляє в спину, з засідки в кущах…
А в сина ж очі, як волошки в житі,
А голос сина в серденьку бринить…
Він тільки-тільки починає жити,
Та ниточка життя урвалась вмить.
І він упав, а погляд в синє небо,
Та світ відразу стих і почорнів…
Вставай, синочку, не лежи, не треба,
Ти ж так співав, ти ж жити так хотів…
Вставай, синочку, буде все, як треба,
Ми у квітучі підемо поля…
Сполохана душа злетіла в небо
І застогнала матінка-земля —
Дітей вона не хоче хоронити…
А дні стоять погожі і ясні.
Людським синочкам треба жити, жити,
Дітей ростити і співать пісні.
А небо, мов красуня синьоока,
Заманює і кличе в синю даль.
Іде війна підступна і жорстока
Та обкрадає матерів, на жаль…
Вам нащо війни, люди, схаменіться.
І з миром йдіть в чарівне майбуття.
Всевишньому доземно поклоніться
За кожну-кожну мить свого життя.
(Н. Красоткіна)
Весна летить, а миру все немає,
Іде війна… І скільки ж буде йти?
Агресор нищить все, людей вбиває,
Збирається і далі бій вести…
А ми всі стоїмо і миру ждемо,
Втрачаємо людей своїх щодня.
Гру із Росією-агресором ведемо,
Хоч знаєм — перемовини дурня.
Нам ворога знешкодити потрібно,
Розбити, щоб і духу не було.
Загнати якнайдалі принагідно
І щоб за ним аж вітром загуло.
(Н. Красоткіна)
А надворі сонечко і весна.
І не скажеш, начебто, що війна.
Тільки в серці щем, а в очах – сльоза,
Бо далекі гупання – не гроза.
Бо шляхами рідними ворог йде,
За собою смерть і біду веде.
Та не стане плакати наш нарід –
Бо ми сильний, мужній, козацький рід!
Разом переможемо! Слава Україні!
(І. Тарасенко)
Живи, Вкраїно!!! Вір у майбуття!
Долай незгоди, прикрощі і зради,
Хай Віри промінь дасть тобі життя,
Заб’ється серцем чесної громади.
Живи, Вкраїно!!! Квітни величаво!
З тобою вірні дочки і сини!
Летить, як голуб, гордість, честь і слава!
Калини цвітом хрещені вони.
Живи, Вкраїно!!! Зраду як прощати?..
Народу голос – він, як дзвін, живий!
Прийшла пора ганебний жах здолати,
І ти сьогодні осторонь не стій!
Живи, Вкраїно!!! Земле наша рідна!
Принижень годі і страху тобі…
Твоєму небу з пшеницями видно,
Як твоя ВОЛЯ дістається в боротьбі.
Хай зійде сонце вранішньо і мирно,
Ти волелюбна, ти – моя сім’я,
Живи, Вкраїно!!! Ти живи, Вкраїно!!!
Хай буде доля, як ясна зоря.
Об’єднані сьогодні ми –
живі, і мертві, й ненароджені –
одним бажанням: цій війні
припинення і непродовження.
Жадаймо цього кожну мить –
кінця війні. Нам треба миру!
Ми все, що є у наших силах,
для цього мусимо зробить.
(С. Макаревська)
Настане мир. Колись. Настане!
Хтось дочекається, хтось ні.
І будуть – вже по цій війні –
нові герої-ветерани.
І знову будуть шанувать
в нас невідомого солдата.
І будуть жінка, діти, мати
свого, живого обіймать.
А ті, у кого свій поліг,
не втішаться і не пробачать.
Ген попливе рікою кача,
та син не верне на поріг…
Для Київщини визвольна – весна,
А Харківщини – довгожданна осінь,
Краю Донецького й Херсонщини вона
Хай стане вільною, позбавиться від орків.
В Дніпропетровщині хай буде тихо теж,
Не прилітають хай ракети та снаряди,
Вся Україна спокій віднайде,
Щоб небо мирне й сонечко ласкаве.
І кожен повернеться у свій дім,
Рідній землі хай залікує рани.
Захисники!Завдячуючи їм
Ми переможем.То ж героям слава!
(Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський)
Голубко біла, ти лети у світ,
Хай буде мир у небі голубому.
Бо голуб миру, кажуть з давніх літ,
Приносить радість родові людському.
Бо що ж дорожче в світі є за мир?
Та й за життя — ціннішого немає.
Коли піснями сповнений ефір,
Сміються діти і душа співає.
Коли панує щастя і любов,
Танцює понад квітами комашка,
У світі мир — основа із основ,
І символ миру — білосніжна пташка.
Голубко біла, ти лети у світ,
Хай буде мир у небі голубому!
Неси всім щастя, передай привіт
Усім народам, людові земному…
(Надія Красоткіна)
Прийде мир в наш край,
В душі та серця,
Як війні цій край
Прийде. Світла ця
Мить іде до нас
Вже так, як і ми.
В той прекрасний час
Щасними людьми
Всі ми будем жить,
Доки все життя
Наше не збіжить
Вмить без вороття,
Бо лише одне
В світі цім земнім.
Як уже мине,
Більш не буде в нім.
Точиться війна
Ще украй важка,
Що жалю не зна.
Доленька така?
Що ж, нехай і так,
Та здолаєм ми
Все ж її, щоб всмак,
Щасними людьми,
Наче у раю,
Ми жили усі
В рідному краю,
У його красі
Всій усяку мить,
Доки в кожнім з нас
Серце стукотить
Тихо повсякчас,
Доки дишем ми,
Де би не були,
Бо в цей світ людьми
Всі колись прийшли.
(Євген Ковальчук)
О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні
І лазурове простелися,
Пролийся мертвому мені!
I поверни у дні забуті,
Росою згадок окропи,
Віддай усеблагій покуті
І тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця клопочуться в озерах,
Спадають гуси до води,
В далеких пожиттєвих ерах
Мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
Де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
Над райдугою голосів,
Ранкові нашепти молільниць,
Де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
І солодавий запах винниць,
Як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
Твої пшеничні руки білі
Над безберегістю полів,
Де коси чорні на світанні
І жаром спечені уста,
Троянди пуп’янки духмяні
І ти — і грішна, і свята,
Де та западиста долина,
Той приярок і те кубло,
Де тріпалася лебединя,
Туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
І бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
Бодай у зболеному сні,
І лазурово простелися,
І душу порятуй мені.
…Я хочу кричати… ви бачили Бучу?
Від болю ламає, в душі стільки дір…
Хай зникнуть із карти ті виродки сучі,
Які нам принесли “расєйський свій мір”.
Сивію від фото… німію крізь сльози…
За що цю жорстокість принесли кати?
Ця бісова свита, ця нечисть ворожа…
Які НЕ були нам ніколи брати,
Бо має народ наш і гідність, і душу,
А виродки ці — бодай гірше лаина!
расєя — це рак, що життя тільки рушить,
В той час, як гниє у болоті сама!
Раби та убивці — клеймо вам до скону!
Ви будете нести найвищу ціну!
За тих, кому небо тепер стало домом,
За цей геноцид і кроваву війну!
Вірші про мир без війни для дітей
Дітям важливо знати, що справжній світ – це життя без страху і сліз. Ці вірші допоможуть малечі зрозуміти, чому так важливо цінувати тишу, добро і дружбу.
Є у мене мрія невеличка,
Щоб коли прокинусь —
не було війни.
І ота хатинка білоличка
Забуяла квітом по весні.
Щоб усі додому повернулись,
Всі, кому прийшлось під час війни
У далекім краї опинитись,
України-неньки ріднії сини!
Щоби діти більше не лякались,
Не страждало наше щоб село,
А дорослі до роботи брались,
Щоб ще краще в нас життя було!
А ще я хочу знов почути море,
Тихий шепіт трав та пісню солов’я,
Хай покине врешті Україну горе,
Всім бажаю тільки щастя я!
(В. Клименко)
Нам потрібний світ
На блакитній планеті.
Його хочуть
І дорослі та діти.
Їм хочеться, прокинувшись на світанку,
Не згадувати, Не думати про війну!
Нам потрібний світ, щоб будувати міста,
Садити дерева та працювати в полі.
Його хочуть усі люди доброї волі.
Нам потрібний світ
Навіки! Назавжди!
(І.Кравченко)
Боже, пробач, що не цінували,
Ми щастя своє.
Вороги спокій забрали,
Та Україна в нас буде і є.
Не віддамо ми своєї Держави,
Нікому не віддамо.
Це наша колиска, дорога до мами,
За Неї, рідненьку, ми стоїмо.
Будуть у нас іще весни,
І пісня дзвінка солов’я.
Україна від зла вся воскресне,
Україна — радість моя.
Кланяюсь у Ноги Тобі, Боже,
І цілую Стопоньки Святі,
Вбережи, молю, мій рід від злого
і країну дорогу, весь світ!
Кожного захисника-солдата,
що за Правду б’ється, за своє!
Село кожне, місто українське,
кожен дім і всіх, хто там жиє!
А надворі сонечко і весна.
І не скажеш, начебто, що війна.
Тільки в серці щем, а в очах – сльоза,
Бо далекі гупання – не гроза.
Бо шляхами рідними ворог йде,
За собою смерть і біду веде.
Та не стане плакати наш нарід –
Бо ми сильний, мужній, козацький рід!
Разом переможемо! Слава Україні!
(І. Тарасенко)
Не розстріляй моє право на ранок.
Зустрінь людиною свій світанок.
Скинь з себе одяг скаженого звіра.
В тебе є серце, і я у це вірю.
Не вбий. Не вкради. Не торкнися зброї.
Я Україна. Я сильний воїн.
Залиш українців у спокої й мирі.
В тебе є розум, і я у це вірю.
Солдат Росії – це назва жертви.
У тебе лиш вибір: як краще вмерти.
Я пропоную померти гідно,
Очистити карму заради рідних.
Залиш мені право на мирний ранок.
Зустрінь людиною свій світанок.
(О. Конопацька)
До обрію тягнеться стежина.
Проводжає мати сина –
Виросли вже крила.
Ще хвилина…
Упала сльозина,
Мов із неба краплина.
Чекатиме його рідна сторона
Та велика родина.
Три найсолодші літери в житті –
Як колискову, що співала мати
У стомленному самозабутті –
МИР на землі ти винен зберігати.
Хай мир панує на землі,
Щоб діти не боялись,
Щоб дорослі не вагались,
Щоб всі ми – усміхались!
Спи, моє миле малятко!
Нічка надходить уже.
Знай, на кордоні твій татко
Спокій тобі береже.
Ти ось лежиш у постелі,
В хаті добро і тепло.
Татко в вушанці, в шинелі,—
Снігом кордон замело.
Та і в мороз, і в негоду
Всі вартові на посту,
Мир бережуть для народу,
Землю твою золоту:
Щоб у дитячім садочку
Дітям у радощах жить.
Час уже спати, синочку.
Татко твій сон сторожить!
(М. Познанська)
Поклавши в мед полин-отрути –
Він джерелом здоров’я вже не може бути,
Отак і люди в співвідносинах своїх:
Не може бути миру, коли в руках батіг.
(Г. Акулов)
Хай літають завжди журавлі,
Колоски видзвонюють налиті,
Ми за те, щоб мир був на землі
Для усіх дітей на цілім світі.
(О.Пархоменко)
Короткі вірші про мир в Україні
Навіть кілька рядків можуть передати велику мрію – жити у спокійній, квітучій країні. Короткі, але глибокі вірші навчать дітей любити свою землю і прагнути до миру.
Миру в Україні – бути!
Миру хочуть добрі люди
І дорослі, і малі
Прагнуть миру на Землі!
Три найсолодші літери в житті –
Як колискову, що співала мати
У стомленному самозабутті –
МИР на землі ти винен зберігати.
Дякую мамі, що народила
Дякую татові, що маю сили
Дякую Боже, тобі, за Вкраїну
Милу і рідну мою Батьківщину.
Моя улюблена святине!
До тебе так звертаюсь я,
Прошу я миру для країни,
І просить вся моя сім’я.
Почуй нас, Боже, у молитвах!
Спини цей безлад і війну.
Нам поверни щасливе небо
І гарну, сонячну весну!
(Т. Сердюк)
Ми живемо у світлому краю,
У вільній незалежній Україні.
Наснагу тут плекаємо свою,
І небеса над нами сині-сині.
Усе в нас є: озера і ліси,
Степи і гори, ріки і долини,
Моря і море вічної краси,
Усе для щастя і життя людини.
(Н. Красоткіна)
З міжнародним днем миру
Я вітаю планету,
Зелену гілку оливи
Голуб несе хай по світу.
Нехай в світі затихнуть війни,
Ростуть нехай щасливими діти,
Я вас вітаю з днем світу,
І щастя бажаю планеті.
Вірші про мир і перемогу
Мир і перемога – дві найважливіші мрії кожного українця. Ці вірші сповнені віри, сили та надії на світле майбутнє.
Мир на землі — це затишок і тиша,
Це сміх дитячий і душі політ,
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ.
Мир на землі — це росяні світанки,
Краса і творчість, пісня у гаях.
Мир на землі — це вечори і ранки
Із радістю і щастям у серцях.
Мир на землі — це дім і мама, й тато,
Й любові стільки — просто через край!
Це та земля, де щастя є багато
І в кожній хаті — хліба коровай.
Це та земля, де сміх і пісня лине,
А діти йдуть до школи знов і знов.
Й ніколи у боях ніхто не гине,
Бо там господар — щастя і любов.
Хай буде мир віднині і довіку!
Хай буде мир й замовкнуть війни злі.
І сльози щастя на своїх обличчях
Відчують всміхнені усюди матері.
Хай буде мир. Веселі будуть діти,
Спокійними скрізь стануть всі жінки
І перестануть думати ночами,
Що десь коханий гине на війні.
Хай буде мир й замовкнуть всі гармати.
Доволі крові, сліз, нещастя й бід…
Хай відпочине змучений боями
До праці звичний чоловічий рід.
“Хай буде мир! “- звертаються до Бога,
Чоло зросивши потом трударі,
Бо хочуть, щоб сміялись дзвінко діти
На нашій древній галицькій землі.
Хай буде мир віднині і довіку!
Хай буде мир й замовкнуть війни злі!
Хай у міцних обіймах всі народи
Ідуть у майбуття через віки.
(Д. Морондель)
Тримаю світ в своїх долонях,
Благаю Бога і молю:
«Ти поверни нам Мир у душі!
Країна вся повна жалю».
Місто моє —
«Форпост останній».
Гуркіт війни і досі тут,
Турбує всіх одне питання:
«Напише хто
про Мир статут?»
Не вистачає неба й сонця,
Вони в цей час також сумні.
Хай посміхнуться нам
у віконце
І мир, і сонце навесні.
У людськості існує думка:
«Майбутнє —
в молоді в руках».
Нехай це буде
не лише в малюнках,
А й у подальших всіх роках.
Ми разом станемо
пліч-о-пліч,
Повернем в Україну Мир.
Підемо злагоді назустріч,
На Мир — в нас є орієнтир.
(К. Любічева)
Сьогодні відзначаємо день Миру,
Та в нас немає спокою — війна…
І, навіть, деколи втрачаєш віру,
Що вже колись закінчиться вона…
На сході ні на мить не припиняє
Звучати канонада… Йдуть бої.
Росія зброю в Україну постачає,
І тут воюють найманці її…
Не діють на Московію закони,
Осатаніла, наче звірина…
Вона стріляє, попри заборони,
Для неї головне тепер — війна.
А люди гинуть, гинуть наші діти,
Такі красиві, милі, чарівні…
І починають матері сивіти,
І діточки здригаються у сні.
То ж радості тепер у світі мало,
Багато горя на Землі стає.
І щастя людське, наче віск, розтало,
Хоч сонечко сміється, радість ллє…
А в світі осінь чарівна, красива
І кольори багряні й золоті…
Земля від горя чи туману сива?
Де відповіді щирі і прості?
Чому війну ніхто не припиняє,
А ворог землю на шматочки рве?
Чому Росія в наш народ стріляє?
Й до рук її ніхто не прибере…
Як зараз страшно в цьому світі жити,
А хочеться ж радіти і цвісти…
Аби нам люті війни припинити,
І до мети чарівної іти.
Так миру хочу… Дуже хочу миру!
Бо має сенс лише тоді життя,
Як відчуваєш щастя, радість щиру
І йдеш у світле, мирне майбуття.
Я миру зичу всім вам, добрі люди!
Хай не затьмарить небосхил війна.
Нехай над світом мирне небо буде
Й веселка кольорова, осяйна!
Я маю в серці мрію щиру:
Хай тихо стане в нас від миру,
І буде тихе щастя скрізь
Без криків, пострілів і сліз.
Нам разом в мирі жити треба –
Одна земля й одне в нас небо!
Одна зима, одне і літо –
Нам разом в мирі треба жити!
Країни рідної сини,
Хоч різні в нас думки і сни.
І різні сльози й різний сміх,
Та мрія є одна на всіх.
Хоч різні ми, але так схожі,
Бо кожен, кожен з нас не може
Без миру в Україні жити,
Де мирне небо й мирне жито.
Без мирних справ і мирних слів,
Чи то є Харків, чи то Львів;
Чи захід то, чи то є схід –
У мирі нам всім жити слід!
За все дорожча й важливіша
В країні рідній мирна тиша,
Тому я мрію палко й щиро:
Хай стане тихо в нас від миру!
(Лукаш Микита)
Така, як і всюди, у неба блакить,
Та дивишся вгору – і серце щемить…
І поле таке ж золоте восени,
Такі ж, мабуть, бачать гаї взимку сни…
І пір’я таке ж біле гублять лелеки,
Коли відлітають на південь далекий…
І квітнуть, як інші, сади навесні…
Чому ж від тих квітів так щемно мені?
І часом так солодко серце болить,
Коли ніч у чорне фарбує блакить?
Бо все: птах у небі, сади, поле, гай –
Моя Україна, душі рідний край!
Звичайне все, начебто видих і вдих,
А дихати й жити не сила без них!
В обіймав у неба, мов дівчина, нива…
Хоч звична картина – така особлива!
(М. Лукаш)
Для чого потрібно вчити такі вірші
Вірші про мир і перемогу вчать дітей патріотизму, любові до рідної землі та віри в світле майбутнє. Вони допомагають зрозуміти важливість єдності, підтримки та сили духу. Через рими та прості слова дитина засвоює важливі цінності, які роблять її сильною та свідомою частиною свого народу.
Слова, наповнені світлом і надією, завжди мають силу. Навчаючи дітей віршам про мир і перемогу, ми передаємо їм частинку віри у краще майбутнє. Нехай кожен рядок стане ще одним кроком до доброї, сильної та незалежної України!
