«Як пишеться “будь ласка” через дефіс чи окремо? А як правильно за новим правописом?» – саме такі запитання виникають у багатьох, хто прагне писати грамотно й упевнено. Здавалося б, звичайна ввічлива фраза, яку ми вживаємо щодня, але правила її написання викликають сумніви навіть у досвідчених мовців. У цій статті розглянемо всі варіанти й розставимо крапки над “і”. Тож як правильно?
Як пишеться слово «будь ласка»
Слово «будь ласка» – це стійке словосполучення, яке складається з двох окремих слів: «будь» форма наказового способу дієслова «бути», і «ласка» — іменник, що означає доброзичливість або прихильність. Разом вони вживаються як ввічлива форма прохання, дозволу або реакції на подяку. Граматично ці слова залишаються самостійними, тому й пишуться окремо. Жодних дефісів чи злитого написання не допускається. У жодному академічному словнику української мови таких варіантів ви не знайдете.
Як писалося «будь ласка» за старим правописом
У старих редакціях українського правопису написання словосполучення «будь ласка» також залишалося незмінним, тільки окремо, або ж через дефіс. Цей вислів із самого початку вважався стійким словосполученням, що складається з дієслівної форми й іменника, тому ніколи не розглядалося як окреме слово або вигук.
Навіть у таких джерелах, як Словник Грінченка, український правопис 1928 року, радянські словники 1946-го та 1959 років, а також у правописі 1990-х років, «будь ласка» наводилося саме як два окремі слова. Новий правопис 2019 року теж не змінив цього правила, тому не існує жодного періоду в історії української мови, коли це словосполучення мало б інше написання.
Чому саме так
Форма граматично не є вигуком і не є складним словом. Це граматично самостійні одиниці: одна виконує функцію наказу, інша висловлює прохання або милість. У мовленні вони функціонують як ввічлива формула, проте не втрачають своєї окремої граматичної природи. Саме тому в орфографії така пара завжди вважалась і вважається словосполученням, а не єдиною лексичною одиницею.
Чому не можна писати «будь-ласка» або «будьласка»
«Будь-ласка» – це помилка, адже дефіс ставлять у складних словах чи із власними назвами (наприклад, пів-Європи), або в деяких вигуках, але не між дієсловом і іменником.
«Будьласка» – також неправильно, бо такого слова в українській мові просто не існує. У словниках ви не знайдете його як єдину лексичну одиницю. Це стійке словосполучення, що має усталену граматичну форму.
Що означає «будь ласка» і коли його вживають
Словосполучення «будь ласка» має декілька комунікативних функцій у мовленні:
- Ввічливе прохання
– Передай, будь ласка, сіль.
– Зачекай, будь ласка, хвилинку. - Відповідь на подяку
– Дякую за допомогу.
– Будь ласка! - Запрошення, пропозиція
– Проходьте, будь ласка.
– Сідайте, будь ласка.
У всіх випадках форма написання не змінюється – завжди два окремі слова.
Як перевірити себе
Один із найкращих способів уникати помилок – звертатися до офіційних словників: орфографічний словник української мови, словник української мови у 20 томах, сайт Інституту української мови НАН України. Усі джерела дають однозначну відповідь: будь ласка – тільки окремо.
Приклади правильного вживання
У реченні «будь ласка» часто виділяється комами – коли стоїть у середині чи наприкінці.
- Візьми, будь ласка, парасолю.
- Принеси чай, будь ласка.
- — Дякую. — Будь ласка.
- Видрукуй мені документ, будь ласка.
- Сідайте, будь ласка, на це місце.
Отже, тепер ви знаєте, який правопис слова “будь ласка” відповідає нормам сучасної української мови. Сумнівні варіанти на кшталт “будь-ласка” можуть здаватися логічними, але не мають мовного обґрунтування. Тож наступного разу, коли виникне запитання “Будь ласка чи будь-ласка?”, ви впевнено оберете правильну форму.
