Ми звикли сприймати таблицю множення як щось, що існує “завжди”. Вона висить у зошитах, підручниках, у шкільних класах — але хтось же її придумав, правда? Історія насправді цікавіша, ніж здається. Це не просто набір чисел — це шлях людства до впорядкованого мислення, ще задовго до калькуляторів і смартфонів.
Колись, ще кілька тисячоліть тому, люди не знали, що таке “таблиця множення”. Вони просто рахували — палички, зерна, камінці. А потім почали помічати закономірності: що коли щось додаєш кілька разів, виходить інше. Так, із додавання народилося множення. Хто ж придумав таблицю множення? Розглянемо в статті.
Як з’явилася таблиця множення?
І ось тут починається справжня магія. Найстарішу таблицю множення знайшли у Вавилоні — на глиняній табличці віком понад 4000 років! Люди тоді вже користувалися шістдесятковою системою числення (так, саме тому в нас 60 секунд у хвилині). Вони множили числа на 60 і зберігали результати на табличках — буквально таблицях у прямому сенсі.
Потім до справи долучилися єгиптяни, китайці, греки. Усі намагалися знайти спосіб швидше рахувати. Хто ж відкрив таблицю множення? Впорядкував цю ідею той, кого часто вважають "батьком таблиці множення" — Піфагор. Так, той самий з Піфагоровою теоремою. Його учні створили систему навчання, де таблиця множення була основою розуміння чисел. Вона навіть називалася "Піфагорова таблиця".
Ще один цікавий персонаж — Нікомах Геразський старогрецький математик, який першим описав ідею таблиці ділення та множення. Усе просто: якщо множення — це багаторазове додавання, то ділення — це його зворотний процес.
Хто придумав таблицю множення і ділення? Якими були стародавні таблиці?
Вавилоняни користувалися таблицями множення на глиняних табличках, писаних клинописом.. Єгиптяни застосовували подвоєння — замість множення вони просто складали результат кілька разів. Китайці створили власну таблицю “Чжу шу”, яку вчили напам’ять діти ще дві тисячі років тому.
Греки дали таблиці системний вигляд і зробили її частиною освіти.
Як таблиця множення стала шкільною легендою?
Середньовіччя принесло нову епоху. Коли з’явилися арабські цифри, рахувати стало легше, і таблиця множення стала масовим інструментом навчання. У школах її записували, співали, навіть вигукували, як вірш.
А ось таблиця ділення прийшла трохи пізніше — її просто “перевернули” з таблиці множення. Бо якщо знаєш, що 6×7=42, то одразу розумієш, що 42÷7=6.
Сучасний вигляд таблиця отримала у XVII–XVIII століттях, коли з’явилися перші друковані підручники. Діти в Англії, Франції, Україні вчили майже ту ж саму таблицю, що й ми сьогодні.
Цікаві факти про таблицю множення
- У Китаї її знали ще до нашої ери — і там її вчили співом.
- У Вавилоні таблиці робили на глині, і деякі збереглися до сьогодні.
- Піфагор не просто користувався таблицею — він вважав числа священними.
- Таблиця множення — це один із найдавніших “збірників знань”, створений людиною.
Насправді той, хто придумав таблицю множення, не має чіткого визначення. У кожному народі були люди, які заклали початки сучасної таблиці. Тож коли наступного разу почуєш фразу “повтори таблицю множення”, пригадай: за цими простими цифрами — тисячі років людської мудрості, праці й спроб упорядкувати хаос чисел. І, може, тоді ці “2×2=4” вже не здадуться такими нудними.
